Запали свічку, і згадай всіх тих, хто зазнав тяжкого болю та відчаю під час голодомору 20-х, 30-х, 40-років. Хай їхні душі спокійно спочивають. Ця біда не обійшла і мою сім"ю. Вижили тільки завдячуючи тому, що прабабуся зналася на травах. А от в сім"ї чоловіка пішли по ту строну світла маленькі дітки сестри його бабусі. Ось так. А біль лишилася в поколіннях.
Я завжди ставлю свічку та окраєць хліба на вікні, та скликаю душі померлих по граматці. Половина мого роду куркулі, багаті були на все село, і тому, що працювали либонь більше від усіх в селі, мед продавали аж у Польщу, кожухи з власних овець, самі повністю доводили до пуття- за 50 верств на замовлення шили,килими ткали, огірки - бочками аж на Пітер... В колективізацію розкуркулили і з сім"Ї в 10 осіб залишилася в живих тільки моя бабуся. А з другої половини- ледачкуваті були панські, пан роботу загадував і годував. Прадіда брат за недоїдки каші від активістів звозив мертвих і напівмертвих людей у панський погріб скидав, казали, як хто просився, бо був ще живий, то добивав лопатою по хребті. У всіх нащадків тепер з того роду діабет, рак, мруть молодими, а як живуть, то з лікарень не виходять. Ось такий коментар вийшов. Царство Небесне безневинним душечкам померлим.
ВідповістиВидалитиНаша їм пам"ять...
Видалити